Дерева сплять, ні поруху, ні звуку,
А втім, дивись: крізь прірву самоти
Береза тягне біло-чорну руку
В розбавлені знебарвлені світи,
А ті світи - небачені, нечуті -
Руки торкаються не з висоти,
А висотою; до небес, по суті,
І не тягнувшись, можна досягти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773296
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: Максим Тарасівський