Я пісню ні на мить не зупиню
І ,крізь безчасся мовчазну негоду,
В похмурім небі браму відчиню.
Світанком стану на кордоні сходу
І німоти. Нехай тремтить луна
Відвертого до болю виконання,
Щоб пісню цю почули навіть на
Далекім березі одвічного чекання
Гармонії. Бастардом снів і мрій,
Надії впертої невтомним трубадуром,
Я не змовчу, і вибудую свій
Міст в світ снаги, понад зневіри муром.
І може статись, через сотні літ,
Під тліном пороху, з - під всіх суєт каміння,
Мій,хай самотній, але певний слід,
Хтось віднайде у сонячнім промінні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2018
автор: Вадим Димофф