Десь зеленіший ліс, ясніше небо,
Чистіші ріки, помисли; туман
Не мучить північ думкою: сама!
Бо може так і треба? Так і треба...
Десь пташка мовчазна, весна, як осінь.
Іржа з"їдає зламане гілля,
А хмара чорна скалиться здаля,
Бо ми з тобою ще живі і досі.
Десь лихо із Лукавим розкошують
І жадібно ковтають все підряд.
Застрягнуть в горлі сонце і зоря,
І я предсмертний хрип отой почую.
Десь, може і кохання не зів"яне, -
Ненависть пригадала, як любить?
Бо їй відомі лише злість і хіть,
Тепер щаслива і жагою п"яна.
Десь сиві брами Раю і Ереба
В обійми кличуть душі і серця, -
То промисел Великого Творця,
Щоби прозріння сяяло в півнеба.
15.01.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773352
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: Ліна Ланська