Дрогобич

Це  місто  натхнення  історії  й  солі
Не  всім  відкриває  інше  обличчя
Інколи  плаче.  Розпускай  парасолю
Хай  наповниться  щастям  сумне  таємниччя

Пригорни  оце  місто.  Хай  відчує  тепло
Зазирни  в  його  душу  що  в  старезних  будинках
Розкажи  йому  все.  Що  було  й  не  було
У  ратуші  в  парку  у  кафе  й  на  зупинках

Нехай  його  серце  більш  так  гірко  не  плаче
Бо  це  місто  пропахло  любов'ю  й  віршами
Кажуть  там  живе  Б'янка?Може  хтось  її  бачив?
Кажуть  там  ще  є  щастя?  Хтось  торкався  руками?

Це  місто  натхнення  історії  й  солі
У  ньому  були  Любка  і  Андрухович
І  я  була  теж.  А  поштівка  на  сто́лі
Транслює  в  свідомості  назву  "ДРОГОБИЧ"

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773392
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 25.01.2018
автор: Sindicate