Поема
Царю Небесному
Духу Святому
з любов’ю і благоговінням,
бо Він розкриває таїни,
присвячується
1
Птиці передають
орнітологам
як ви
живете?
Небо передає
птицям
птиці, як ви
живете?
Ти передаєш
в серце:
поете,
як ще
живеш ти?
Вільному
можна жити...
Є птиці
небо
люди
плавлять моє
серце
є кого,
Боже,
сльозою
омити
Хочеш омити?
все буде
жити!
2
Лиш багно
де вчеплю —
все трясеться
Глянь на небо
і вернись
сам до себе
у серце!
Техногенні
лоскотатимуть
націй гени
«Я у серці
повернися до
Мене»
Хто в офшорах —
дах поїхав й з ним
все це —
вип’ють море?
Повернися
до серця!
Поза серцем —
впалі
ще більш впалі!
Нема
світлої далі.
Повернися у серце —
й ідем
далі.
3
а в житі є
і поє —
дійств небесних
одне
житіє
чубчик —
з чубчиком жайвір
в серці — очі дитячі
і полюбить красу
коли ніхто тебе
не бачить...
сльози дитинства —
і врожай є
чи ти крізь сльози
плачеш
і не знаєш
весь світ
що світ великий! —
надзвичайний...
що ти — це щиглик:
в сонці сяєш
згадаю я Її
й заплачу...
так полюбить — Красу
коли ніхто тебе
не бачить!!
поезії лиш серце
засівають
поезій птиці —
лицям —
й лиш торкають...
і серце, що полюбим,
так встигає
і золото
і золото
в світ намиває!..
і т е торкає
або не торкає
всіх зачіпає
ти ж не зачіпаєш...
о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає...
птиці — поезія!
й поезія — є в птиці
є світло — є
ледь світло — в лицях
і чоловікові
дивилася — в обличчя
Ліна*:
є всюди сонце?
слово мигне —
мов накрива обличчя
тінню?
4
ми проходимо
сон цей
ми проходимо:
сон це
ми з дружиною
як в серцях заспіваєм —
виходить
сонце!
аж під хмарами
і пташки
заспівають!
шуліка, сокіл, крук,
дрохва, глухець...
пролийте нам любов
насамкінець
бо в серці у дитячім
як не жив
ломець —
не житиме
й насамкінець!
ми родом всі
з дитинства —
й лиш в дитинство
як не поламані
вернемося в родинство
як не поламані! —
раніш літали
відблиски у
птицях
родились —
відблиски — в обличчях?
а серце, що полюбим,
так встигає!..
і відблиски —
і золото
всім
намиває!..
згадаю я Її
й полишений в полях
заплачу
о, так любить Красу —
коли
ніхто
тебе
не бачить!
піщанії дороги
і небо
й серце Бога!!
о Боже, серце
не моє
а Боже серце знає
і засіваєм
й виднокрай те знає
хліб нас раніш
воскресне
переображенням у
Хліб
небесний!!
хай вітер чеше
море — хліба — чеше...
Отче,
перетвори весь хліб
в небесний
5
Як Дух для монаха! —
покинуть
всіх
змахом
два серця
що люблять —
одна Небес Птаха!!!
куди ж тіні
щезають?
і в що їх складають??
в світ великої
ночі
І ти, любове,
в світло раю!
та й очі
що пророчі
відлітають!
Є внутрішня
диво-свобода
вглядатися
в зоряне небо
і доторки-перли
збігають до
серця
народу.
28.11.2017
* Ліна Костенко — надзвичайна поетка
України і всього світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773420
Рубрика: Поема
дата надходження 26.01.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович