Пам’ятаю тебе щомиті,
Скільки ж то промайнуло літ?..
Ти неначе волошка в житі,
Залишила у серці слід.
Ти бабуся в своїй поставі,
Твоя доля - лише твоя.
Моє слово в моїй оправі,
Ти для мене – завжди моя.
Що чекає нас попереду,
Певно знає єдиний Бог.
Твої губи солодші меду,
За них дав би я все в "залог"*.
Лиш би все на обох ділити,
Краще радощі, ніж жалі.
Я хотів би для тебе жити,
Моя, доле, на цій землі.
* Тут, як застава...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2018
автор: СЕЛЮК