Грабують нас щоденно без зупину,
Шматуть сиву неньку ще живу.
Заради траншу нищать сиротину,
Щоби загнати в яму боргову.
Лукаві, підлі цюрики державні,
Тарифами грабують нас і б’ють.
Доходи ж і розходи не співставні,
Але на це «соколики» плюють.
Злиденні наші пенсії й зарплати,
В них недосяжні… обра.і ж в руля.
Уміють говорити… і брехати,
Талановиті… виплодки Кремля.
Наш гіркий біль «святим» до ж.пи,
За мурами… із толерантних ржуть.
Готують нас відстійником гейропи,
В країну Світлу щедр.ків везуть.
Щоб легше було стадом управляти,
Щоб більше ще посіяти розбрат.
Новий… неб.сний… сра.ль збудувати,
Нас на коліна ставить дємонк.т.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2018
автор: Миколай Волиняк