Як гарно світиться Земля
Усім,хто в небі на ракетах.
Вона сіяє,як звізда,
І тим,що на других планетах.
Це наша,матінка Земля,
Що Бог створив її для людства.
І в Всесвіті є не одна,
Та для землян ще темна пустка.
Хоча вже космос бороздять
Ракети,спутники роками.
Й до нас тарілочки летять
З других світів,що є над нами.
А може то посланці є,
Що хочуть нам добра бажати,
Щоб ми любили все живе
Й навчились Землю вберігати.
Бо ми так нищимо її,
Ту Землю,на котрій живемо.
Вже навіть збурились святі,
Що ми її не бережемо.
Трясуть,аж корчиться Земля,-
Гудуть вулкани,землетруси,
Летить на суші і вода,
І все змиває,усе крушить.
А може справді ми другі,
Не ті,як предки наші були.
Занадто мудрі стали всі
Й земні закони вже забули?
Трощим озонову межу,
Північний полюс нагріваєм,
Засмічуєм Землі кору,
Й як результат - самі конаєм.
Тому,народе,обернімсь
Лицем до матінки природи,
Й круг себе добре подивімсь,
Й даймо Землі трохи свободи.
Вона жива і без гріха
Й має закони свої може.
І,як світило в небесах,
Другим світам ясніє тоже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2018
автор: Дашавський поет