безлико

дійди  до  порога  дому  
не  помічаючи
як  денна  тінь  крадеться  з-за  спини
аби  розчинитися  у  снігу,  коли  ти  увімкнеш  електрику  з  іншої  сторони  дверей.

так  приходить  вечір

з  вечерею  на  столі  дивишся  у  вікно
де  поза  ним  догорає  вогнище
що  розпалюєш  у  самоті
аби  вдивлятися  на  останні  вуглики:  лиш  чорне  над  Великим  білим

перед  випитою  склянкою  снодійного  мовчання
яке  невидимо  тримається  за  нижню  губу
стог(ону),  соро(ому),содо(му),
і.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773554
Рубрика: Верлібр
дата надходження 26.01.2018
автор: Беззіменна мураха