дійди до порога дому
не помічаючи
як денна тінь крадеться з-за спини
аби розчинитися у снігу, коли ти увімкнеш електрику з іншої сторони дверей.
так приходить вечір
з вечерею на столі дивишся у вікно
де поза ним догорає вогнище
що розпалюєш у самоті
аби вдивлятися на останні вуглики: лиш чорне над Великим білим
перед випитою склянкою снодійного мовчання
яке невидимо тримається за нижню губу
стог(ону), соро(ому),содо(му),
і.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773554
Рубрика: Верлібр
дата надходження 26.01.2018
автор: Беззіменна мураха