Подерте лахміття. Заплакані очі.
Коліна розбиті. У грудях тріпоче.
Тікаю від себе – себе скрізь шукаю.
В смердюче болото, у бруд загрузаю.
Одному в дорозі дуже важко іти.
Душа у тривозі, а навколо пастки.
У прірву глибокую скочуся до дна,
життєві мусони далеченько жбурля.
Чи можливо зустріти друга такого:
Порадника мудрого, серцем простого,
В години печалі і радості миті,
По очах, без слів, міг усе зрозуміти?..
Мінлива брехлива осіння погода.
На жаль,дружба не завжди витримує прес.
У злетах високих стає вона горда.
У хворобі й невдачі зникає прогрес.
*********************************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773574
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: Альона Ус