Усі в політиці тепер у нас специ,
І “Геть!” – кричати вміємо ми браво.
Думки ж свої до інших донести-
Ну що ж, на це також я маю право!
Усі поганці скрізь, та геть незгодних,
Вируємо, як чайник, що кипить!
Їх винуватимо у горестях народних,
Бо ж нам поганці заважають жить!
Нам відростити б бороду з лушпиння,
Молочні б ріки, береги із киселю.
А гроші щоб з’являлися невпинно,
Роблю щось на роботі, не роблю!
А книгу почитати – ні, то зайве,
Учиться б, зрозуміти стан речей.
Бо лиш розумний й вчений правду знайде,
Та камінь темноти впаде з плечей.
А ми бузим! І пхаємо до влади
Негідників, хапуг та крикунів.
І не дамо ми цим “героям” ради,
Як вб’ються в пір’я спини цих панів.
І я не знаю, правда, що робити!
Ясновидіння чи освіти тут катма.
Ну що я можу? Лиш своє робити,
Та жити чесно – іншого нема.
Тож може слід своїм зайнятись ділом?
Сараї чистить, хліб пекти, дітей ростить?
Та у гаданки перестати гратись,
Із себе слід почати все робить?
Навчатись, дізнаватись, розбиратись,
За принципом – із себе починай...
Усі навчені стануть – може статись,
Що заживе щасливо рідний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773607
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: Олена Бокійчук