Вже по бруківці стукають підбори …
Услід летять не тіні, а узори.
Спочатку Осінь тут потанцювала.
Зима зовсім недовго гостювала.
Озвалися весняні хори.
Весна. Тому ти так спішишся.
Дорогою з дощем розмови.
На скрипку на секунди озирнися.
Її пальто. Ще мить одну чекати.
Щоб цей ранковий сон з вікон прогнати.
Щоб, кого любиш, просто обійняти.
Ти не забув, що маєш їй сказати?
Ти не забув, що їй приніс в долонях?
Ти не забув слова, що стукають у скронях?
Світліє кожну мить краєчок неба.
Весно, ти чуєш? Зачекались ми на тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2018
автор: Дружня рука