Музиканту, вчителю-педагогу, матусі, бабці і просто красивій жінці,
присвячую…
Роки не владні над тобою,
Навіть не маєш сивини.
Зовуть тебе усі - святою,
Окремим ти приходиш в сни…
Струнка залишилась донині,
З юнацьким спритом у руках.
Живеш по-людськи, без гордині,
Зібравши мудрість у роках.
Вже внучка бабцю доганяє,
Хоч рученята ще не ті.
Коли маленька внучка грає,
То бабця вся на висоті.
А так щодень буденні справи,
Понад усе тобі сім’я…
Всі ноти вищої октави,
Бабусі вписують ім’я.
Щоб у душі буяли весни,
Хоча вже осінь золота.
Та ти весною знов воскреснеш,
Кудись подінуться літа...
Ти ще не раз пізнаєш щастя,
В думках залишаться жалі…
Тобі, побачиш, ще удасться,
«Курли» почути журавлів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773748
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: СЕЛЮК