З дитинства моя муза не мовчала,
Але не мала досить вона сил,
І раптом, мов проснулась, зазвучала…
Життя уже прожите, виріс син.
Усе-все на одно запрацювало
І стало порятунком для душі,
Яку біда частенько частувала
Й словами виливалась у вірші.
Я віддавалась почуттям високим
Родині й Україні водночас,
То в небо підіймалась, наче сокіл,
То падала в задимлений Донбас.
То з матінкою сина виглядала –
Кровиночку пестовану її,
Або про день про завтрашній гадала,
Пташиною летіла у гаї,
Щоб виплакатись небу наодинці,
Торкнутися руками до грудей:
Коли ж угомоняться вже ординці?
А схід… кипить… На цілий світ гуде…
Війна за волю нашу там іде!
22.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773751
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Ганна Верес