Історії картини біло-чорні
Нагадують про себе кожен раз:
Про голод, Соловки, війну, Печору,
Репресії, СРСР, Донбас.
Немає у житті і випадковостей –
Час нанизав події на спіраль.
Здається, вже фінал відомий повністю,
Та знов народ уроків не зібрав.
Тому й розп’ята знову Україна:
Мордує Захід, Схід – у пазурах…
Чому ж і досі ми такі наївні?
Чи не пора усіх в кулак зібрать
І відсіч дати Заходу і Сходу,
Сказати горде «ми вже не раби»,
Вклонитись пам’яті борців сивобородих,
Живий кордон з людей своїх зробить.
Для цього треба віру підкувати
У те, що ми один міцний народ,
Що Україна – справжня наша мати
Й нема в ній місця для чужих заброд!
27.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773755
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Ганна Верес