Як тяжко часто-густо долати біль,
Казати йому: «То живи в минулому!»,
А він вискакує немов би нівідкіль
І дає життя спомину померлому.
І сором враз обгортає тоді тебе
За дурість, за помилку, за ницість дії,
Що вів себе немов велике був цабе,
Хоч тільки ти так оцінив ті дії.
Як тяжко часто-густо долати біль,
Оцінюючи себе із сьогодення,
Немов тягнеш собі на плечі із довкіль
Провини як провини покоління.
28.01.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773853
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Левчишин Віктор