Ранок – це світло між нічних видінь
І сонця затишок між голубого неба.
Шукаю у літах сліди прозрінь,
Бо, як не є, це – внутрішня потреба.
А світло дня – мов прихисток мені,
Тіні ночей – незваний відчай серця.
Ховаю сум у синій глибині,
Чекаючи, що щастя озоветься…
Шукаючи щораз нові стежки,
Звертаю та іду однак старими,
Де завчено усе, мов на віки,
Де все розписано в деталях
до хвилини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773855
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)