Suum cuique *,
або Філософія зради.
1
Він дивиться на себе в дзеркало щоранку.
Щоранку, в церкві, набожно, замолює гріхи.
Йде на роботу, ніби одягнувши вишиванку,
Зразковий муж - взірець духовної, моральної краси.
2
Знавець фольклору, старожитностей прихильник,
Згадав усьому світу все про Голодомор.
Відроджував Батурин, гетьманські світлиці.
Незчувся, якось забувати став про свій народ.
3
В тих помислах, про дух та націю, високих,
Що понад хмарами, витали там, над обрієм земним,
Вже сам собі почав здаватись простим Месією…
О, Господи ! Прости йому! За все прости!
4
Слова його улесливо облудні,
В оману вводять чергового слухача.
Будує мовою конструкцію – тенета мудрі,
Де попадеться, розговіючись, проста душа:
5
«О щастя! Лицар не підкупний! Наш Месія!
І час його пророцтва вже настав!»…Гай, гай,
Якби ж хто знав, яку він комбінацію підступну,
Який пасьянс, з людей, розкладувати , починав.
6
Своєму vis-á-vis**, кого привів до влади,
Державу сплюндрувати, на поталу, здав.
А любих друзів, посадив за грати,
Ходи свої так наперед прорахував.
7
На друзів − супротивника направив,
Уклавши з ним таємний пакт -
Нехай взаємно знищуються всі!
Тим вчинком Молотова й Ріббентропа,
Мов Моріс Тайлеран – так, трьох усіх,
За наслідками вчинку - і перевершив, і обставив,
Що Макіавеллі, у тому випадку,
Якби якимось дивом був живий,
Ним присоромлений, ковтаючи краватку,
В безмежних заздрощах, блідий як мрець,
На віки - вічні, утратив мови дар,
Сховавшись у куток, приречено мовчав
В захоплені отою філософією зради,
Яку добродій цей народу, що повірив в нього, дав.
8
І почалося те, що мало неминуче розпочатись,
Коли світогляди зіткнуться, коли пітьма із світлом піде в бій.
В тій сутичці кривавій уже нікому не сховатись...
Вина за це на тобі – прокуратор підлих дій.
9
І ось, умивши руки, мов Пілат кривавий,
В побожній пристрасті, до неба спрямувавши зір,
Чекав, як миротворець, весь в білому, при наймі, у своїй уяві:
Мої клейноди?! Дееее?!Коли до рук, які не крали, упадуть?
10
На марне тішився, цим планам не бувати;
Надію, як інтригу, даремно він плекав.
Досвідчений банкір. І мав би знати,
Але, Конфуція, він дійсно, не читав:
"Коли бажаєш помсти - слід копати могили дві".
Так класик пару тисяч літ і ще п’ятьсот тому, казав.
11
А ви, мої брати, що зветесь УКРАЇНЦІ,
Народе мій, прокинься, та не спи!
Задушать нас, окремо, по одинці,
Державу рвуть голодні, люті пси.
Не дайте задурити вас словами.
Що єдності нема і не потрібна вже вона.
Простий народе, в праці величавий,
Держава – це є ти і Батьківщина є одна!
____________________________
* Suum cuique лат.: кожному своє, положення римського права.
** vis-á-vis фр.: один проти одного, в переносному значенні – опонент.
12.03.12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773893
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: І. Оболонський