Художнє порівняння або що таке любов

         Любов,  як  океан.  Занурення  з  головою  приносить  велике  задоволення.  Тепло,  заспокійливий  хлюпіт  хвиль,  легенький  тиск,  відчуття  невагомості  та  польоту,  безкінечності…  Іноді  доводиться  винирнути  за  ковтком  повітря.  Проте  знову  пірнаєш,  щоб  відчути  все…
           Проте  часом  буває,  що,  винирнувши,  помічаєш  пляму  на  поверхні.  Тоді  складно  дається  занурення,  адже  вона  може  залишити  слід  і  на  тобі.  Товща  води  може  змити  його….    Але  що  як  пляма  на  поверхні  залишиться  чи  й  стане  більшою.  Тут  або  занурюватись  назавжди,  або  постійно  бруднитися.  Дехто  виходить  з  океану.  Шукає  інший,  чистіший;  або  маленьке  і  безпечне  озеро;  або  непередбачувану  та  екстримальну  річку…  А  хтось  так  і  залишається  на  суші.
           Є,  звичайно,  плями,  які  з  часом  відпливають.  І  якщо  океан  достатньо  великий,  згодом  зовсім  втрачаєш  їх  з  поля  зору.
           Любов,  як  океан…  Зникає  вона  лише  тоді,  коли  сам  вирішуєш  з  нього  вийти.  Або  коли  тебе  виносять  хвилі,  чи  хтось  інший  є  ініціатором.  Проте,  якщо  ти  в  океані,  то  любиш.  Навіть  якщо  винирнув  за  ковтком  повітря.  Це,  звичайно  не  ті  відчуття,  що  виникають  під  час  пірнання,  але  все  ж…
             Є  люди,  що  обирають  один  океан  і  на  все  життя.  Вони  можуть  з  нього  навіть  виходити  час  від  часу,  але  ті  відчуття  завжди  змушують  повертатися.  Такі  люди  не  знають,  як  воно  пірнати  в  інший  океан.  Але  для  них  це  не  має  значення.  Їм  затишно  в  одному.  До  таких  людей,  мабуть,  і  я  належу.  Занадто  довго  я  шукала  свій  океан.  Занадто  багато  їх  минула,  не  пірнаючи…  хіба  злегка  змочуючи  ноги.
               І  на  цьому  шляху  я  зустрічала  людей  різних.  Хтось  пірнав  у  води  багатьох  океанів,  а  потім  або  зупинявся  на  останньому,  або  повертався  до  першого  чи  ліпшого,  або  й  досі  продовжує  свої  мандри.  Багато  хто  боїться  океану.  Його  непередбачуваності  чи  плям,  що  можуть  зненацька  застати  посеред  нього.  Бояться  болю,  що  він  може  завдати,  бо,  можливо,  колись  їм  вже  таке  траплялося.  Хтось  залишається  на  березі  і  просто  споглядає,  а  хтось  так  сильно  бажав  знайти  ідеальний  океан,  що  не  встиг  перетнути  континент…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2018
автор: Лес Найт