Натягнуті струни терпкого, німого сьогодні.
То відчай заграє, у пристрасті звабивши світ.
То погляд ще рідний і тіні минулі, холодні,
Змією у серце, як спомин, нетліючий гніт...
Вмирають поволі, ті принципи скорені долі,
Ти хочеш спитати, чого то так сонце пече?
Що мало любити, натомість байдужості поле,
У тузі безкрайнє і річка із жалю тече...
Бо втрачене завтра підспівує тихо,сьогодні,
Ти хочеш забути, як ранком несправджений сон.
То відчай заграє і тіні минулі, холодні-
Що вже не вернути, заберуть в болючий полон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2018
автор: Квітка))