Кохаю й не питай мене за що,
глевкий без тебе хліб мені, Іване.
Душа моя з твоєю заодно,
без тебе серце битись перестане.
Коли супроти мене встане світ,
простить мене Христос, як Магдалину.
Така любов одна на сотню літ,
а люди ставлять цю любов в провину.
Що люди знають про мою любов...
З тобою в мене крила виростають.
Коли нема тебе, я помираю знов
і знову, як приходиш - воскресаю.
Лише тебе я бачу в своїх снах,
хто не кохав - на світі жив даремно.
Твоє ім"я у мене на вустах,
для тебе Богом післана на землю.
Нехай вже осінь ти, а я весна,
з тобою не вписались ми в канони.
В твоїм волоссі є вже сивина...
але в коханні є свої закони.
Люблю тебе і знаю я, чому.
Бо хліб без тебе є глевкий, Іване,
Без тебе тлію... тлію й не горю,
без тебе серце битись перестане.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774069
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 29.01.2018
автор: ОксМаксКорабель