Незримо мовиш, як хатній дим,
Молюся серцем тобі тремким.
Вівсяним ликом живлю я дух,
Життя порадник і тихий друг.
Руду від сонця світло прийма,
Одвічній правді назви нема.
Веде лік часу клепсидра мрій,
Та но́вих крапель долив ти їй.
В полях незримих ростуть слова,
Змішались думи і ковила.
На дужих згинах підня́тих рук
Церкви будує умілець звук.
Душі утіха - твій м'яти цвіт,
Свій на пороші узріти слід.
Та красивіша смиренність тих,
Під дзенькіт крил хто уклінно стих.
[url="http://esenin-poet.ru/tvoj-glas-nezrimyj-kak-dym-v-izbe/"]
[b]Текст оригіналу[/b][/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774083
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 29.01.2018
автор: Роман Селіверстов