Слова вириваються на поверхню.

Слова  вириваються  на  поверхню.  Життя  це  складна  поема  .  спочатку  я  писала  її  правильно  і  без  помилок.  Життя  відкриває  двері,  головне  стукати  в  правильні  двері.  Інколи  критика,  грамотність  і  все  в  цьому  роді.  Колись  цих  правил  не  було  і  люди  писали,  а  зараз  ми  захоплюємося  цими  людьми.  Все  з  часом  приходить  у  когось  розум,  у  когось  мудрість.  І  перше  і  друге  корисне,  але  не  всім  дано.  Я  знаю  що  для  когось  довго  читати  це  нудно!  Зупинись!    Не  читай  далі.  Одні  говорять  про  славу,  інші  говорять  що  мені  не  потрібна  слава,  але  всіма  діями  хочуть  її.  Що  потрібно  мені  від  цього  що  я  пишу,  і  чому  я  пишу?!  Я  пишу  близько  6  місяців,  важке  життя,  депресія  і  це  мене  врятувало.  Стало  легко  коли  все  йде  в  рядки,  я  змінила  свої  думки.  Все  у  нас  в  голові.  Я  врятувала  себе.  Я  не  боюся  критики  чи  якоїсь  грязюки,  яку  виливають  люди  ,  які  ні  нащо  в  світі  більше  не  здатні.  Я  не  критикую,  бо  в  кожного  свої  думки.  Я  проста  людина  і  якщо  подивитися  зі  сторони  з  якої  дивиться  більшість  людей,  я  немаю  нічого.  А  якщо  дивитися  і  бачити  не  тільке  те  що  хочеш  бачити,  то  я  вільно  можу  заявити,  я  найбагатша.  Що  треба  для  багатства?  Гроші?  Це  одна  з  складових  життя  ,  але  не  багатство.    Я  маю  частинку  себе  і  це  багатство)))  я  маю  рідних  і  це  багатство)))  я  не  боюсь  говорити  правду  і  це  вбиває  людей,  але  це  багатство))  я  бачу  світ  не  тільки  як  хаос,  але  мене  сильно  турбує  майбутне,  і  те  що  робиться  в  світі.  Я  пишу  в  першу  чергу  для  себе.  А    якщо  те  що  я  пишу  подобається  хоч  одній  людині  то  це  моя  слава.  Так  для  когось  я  ніхто,  але  я  намагаюся  зрозуміти  кожного.  А  для  когось  я  світ)))  а  де  кохання?  Нема  скажу  я  вам.  Спочатку  ми  його  руйнуємо  а  потім  воно  руйнує  нас,  але  без  кохання  ми  ніщо.  Я  не  кохаю  зараз,  я  не  відчуваю  нічого,  бо  все  у  моїх  віршах.  Я  не  чекаю  нічого  я  просто  є.  І  якщо  я  вагома  у  цьому  світі,  то  мою  дорогу  освітить  місяць.  Люблю  ніч,  вона  тиха  ,  і  рідна  для  мене.  Я  як  тінь,  мене  ніби  нема,  але  коли  мене  помічають  я  викликаю  або  страх,  або  ненависть,  або  захоплення.  Зараз  я  не  хочу  нічого  з  перечисленого.  Я  просто  хочу  білу  троянду    з  ароматом  потрібності.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774096
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.01.2018
автор: LIV13