Розцвіла калина, пахне мята-рута.
В серці ще тривожить любов незабута.
Так вона бентежить, не раз вона мучить.
І щемить на душі, що аж рану точить.
Роки пролетіли, сходять дні і ночі.
Ніяк не забути сині твої очі.
Ті синії очі мною любувались.
Ті уста солодкі, що мені всміхались.
Разом при калині любить обіцялись,
О, як пахла мята, коли зустрічались.
Коли цілував ти, уста солоденькі,
Обіцяв що будем разом вік миленький.
Роки пролетіли, доля розлучила,
Тепер іншу любиш, тепер інша мила.
Кого тут осудиш, в житті так стається.
Одними стежками наша доля в'ється.
Хоч ми і не разом, думав що розлюбиш.
Але як зустрінеш - цілуєш, голубиш.
Як побачу знову твоі очі сині.
Запах рути-мяти сниться при калині.
Залишилось тільки у снах милування.
Життя не повершеш, не вернеш кохання.
Тоді зберегти ми любов не зуміли,
Юність не вернеться -залишились мрії.
Руслана Солецька-Ліщинська
14 січня 2018.
ruslana679@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774108
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2018
автор: Руслана Ліщинська-Солецька