Злобний вітер шматує довкола
Неначе хижий звір реве
А в серці вогник незгасає
Його ця буря підіймає
А дух до спокою бажає
Щоб не здолав цей грізний світ
А світ реве, шумить і стогне
Неначе хоче доконать, зломить
Мов ту суху стеблинуу в полі
Згинає у сумній недолі
О Боже дай же сили устоять
Щоб не упасти в грізний час
Бо ворог пасток наробив для нас
І хоче щоб усі скорились
Із лихом, болем всі змипились
Тяжкі хвороби і нестачі в домі
Від них рятують Господа долоні
Бо Він лиш сильний бурю зупинити
І злого ворога умить спинити
Що б не мучив, не лякав мене
Бо сила й поміч лиш від Господа прийде
І я стою й дивлюся навкруги
Як злобні сили хвилі підіймають
І човен мій життя, здається, хвилі заливають
Та веслами надії я скоріш горну
До тихої країни я пливу
Там є спочинок тиша там свята
Нове там небо і нова земля
Немає вже прокляття й сліз
Немає болю, суму і тривоги
Забулись тяжкі і знедолені дороги
І серцем і душею підіймаюсь
В грізний час й молюсь
До Тебе Боже, лиш до тебе прихилюсь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Melnychuk