У чистій прибраній світлиці
Дає ганьбу своїй невістці
Свекруха й виливає злість.
Ледащицею обзиває,
Не замовкає, докоряє,
Чіпляється і до дрібниць.
Невісточка мовчить терпляче,
А інколи навіть заплаче -
Не шкода, бо не рідна, ще чужа.
Так хочеться сказати: "Досить!
Душа спокою й миру просить.
Не ріжте серце без ножа!
Колись і Ви були невістка,
Теж називали "в горлі кістка",
Терпіли все, що зараз я.
Вашого сина покохала,
Вас матір'ю повеличала,
Тому ми вже одна сім'я".
... Сидить бабуся біля печі,
Розказує казки малечі,
Усіх шкодує, обійма.
У чистій прибраній світлиці
Господарює молодиця,
Дітей й стареньку догляда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774188
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2018
автор: Коток Оксана