Досить, мамо Україно,
Другу підставлять щоку,
Досить чухати чуприну
І крутитись без упину,
Голий мов , на їжаку!
Досить, мамо, Україно,
Стогонів, плачу і сліз!
Час вхопити хворостину
І злодіїв, мов скотину,
Гнати всіх, хто в хату вліз!
Ти занадто добра, мамо -
Навіть і до ворогів...
Хоч завжди з часів Адама
Не любила до нестями
І манкуртів,* і "кротів".**
Не любила яничарів,
Здирників і лихварів...
Внутрішні нікчемні чвари
Заважали гнати хмари
І непроханих щурів...
Ти занадто добра, ненько.
У Москви завжди - "врагі",
А у тебе - воріженьки,..
Та до добрих слів, рідненька,
Вороги лихі
глухі.
Хто б тебе образив, мамо,
Ну який, скажи варнак
Якби ти могла віками
Всіх єднати проти хамів
У один міцний кулак? !
*манкурт - людина зі стертою історичною пам'яттю, без знання історії свого народу.
**кріт - агент ворога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774203
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 30.01.2018
автор: Михайло Гончар