Коли помру – того не знаю,
Коли скінчу земне життя?
Поки живу – я всіх кохаю,
Бо так велить серце й душа.
Люблю я матінку природу,
Друзів люблю й сім'ю без меж.
Йду з щирим словом до народу
І з ним спілкуюся все теж.
Ліричні вірші викладаю,
Коли землею йде весна.
Найперш дружині,хоча знаю,
Її давно уже нема.
Бачу і день не раз в майбутнім.
Пишу життєвий в віршах звіт,
Щоб залишився незабутнім,
Хоч на папері,і мій слід.
Не раз вже чую,як тривожно
Стукоче серце і душа,
Але,поки живий,то можна
Мені творить й писать вірша.
Тому,що я твердої волі
І не корюся тим рокам.
За те і вдячний своїй долі,
Хоча живу тепер вже сам.
Правда,сім'я моя велика,
Котра підтримує мене.
Вже навіть є своя музика.
Так що заміна мені є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2018
автор: Дашавський поет