Гортаючи сторінки днів минулого життя,
Ти створюєш ілюзії майбутнього.
Десь відчуваєш нотки каяття…
А в чомусь сумніви…немає плану путнього.
І раптом в гамах почуттів своїх жантильних,
З’являється людина що тебе спасе.
З якою різні, але наче душі спільні.
Й здається вас в одному напрямку життя несе!
І дивно…думаєш це сон такий.
Не можеш усвідомити що розуміє хтось тебе!
Тоді стаєш доволі екзальтований,
І навіть сум стає таке як щось смішне!
Не кожному щастить відчути щось подібне.
Не кожен може оцінити справжню суть!
Суть того, що насправді таке рідне.
Й присутністю освітлює твій путь.
У цьому щось важливе і відповідальне..
Таке, щоб зберегти і укріпити назавжди!
Бо з часом це стає таким банальним…
Бо втратиш це... Вже щастя не знайти…
29.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2018
автор: Ірина Олійник