Ожинове небо – зимою не йдуть дощі.
Осінні дощі стягали розлуку між нами.
Стою під прицілом /спокути?/ на стрільбищі,
А тиша, мов вирок, шматує цю ніч ножами.
Мовчання від тиші, а тиша – фантомний біль.
Лиш тіні танцюють під звуки німого вальсу.
Уламком на груди упала не-слів твоїх сіль…
У нетрях пустоти зникає надія завчасу.
Вливаюся з тінями в цей безголосий вальс.
Хай небо проллється! Мені так потрібні звуки…
Сама відтанцюю сезон бездощів'я за нас…
За нас відзимую /мінорно…/ сезон розлуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2018
автор: Олена Жежук