Тінь класика
(збоку) із душ випраних щойно-знятих
зі скляної мотузки міста
з білосмокінгового метелика
із повітря його 18-го містка
(атомної ваги води)
що над Полтвою
підбираю якусь мелодію-квацянку чи галузку
собі на пам’ять
а то ж тінь
у руці
для старих юннатів у зелених гринджолах
закарпать чи лемковин цього дуплавого міста
пояснюю що таке тінь і як її перевертати
від молі бо ж її не сховати
...смерть арештувала його на деякий час
а потім випустила на волю
з розпискою про невиїзд
із цього життя токмо він і
стоїть у цьому місті
непорушно на постаменті
у цьому конфетно-світочному місті
що контра-місто
контрабандно майже стоїть
на цьому хиткому лафеті
до диму із фіміаму
з король-гармати із Лев-гармати
у цьому конкретному мареві
він живим стоїть
і заглядає місту в його безживні очі
без краплі води
а лев як лев привиклий до пустелі
вже й не ричить вже звикся
шовково-адамашково
його гармата Світочна
вже шоколадно-гриваста та корицева
і на тих ядрах
місто всолоджує
засохлу душу свою
в підніжжі
лафета класика що а д а м
що з інших державних фонетик
тут колонно стоїть
напишу
ойчизна – то є Н2О
і її атомна вага є 18
а маси лева не знаю але він обнімає
всі 18 містків що понад Полтвою висять
де на одному з них – це я
вже признаюсь до всіх п’яти
найголовніших полків Полтви
пишу – тут була я
в тіні Колони
класика
не мого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2018
автор: МаріяШ