У небі хмари спинились,
І місяць знов, у кришталі,
Вони із ним не сварились,
Так добре світить по землі.
Надворі дивно, так світло,
Немов всміхається, вповні,
Довкола де глянь, скрізь біло,
Добре навіяло снігів.
А то мінливо й яскраво,
Весь місяць переливався,
Враз мов сердито й ласкаво,
В сніжку пухкому купався.
У ніч зимову, холодну,
Що бачив тим й милувався,
Він так любив ненаглядну,
З нею він не розлучався.
Морозець сильний надійде
Бо Лютий місяць, холодний
Коли якийсь, же час пройде,
Уже не буде, він повний.
Форму почне, змінювати,
На кілька днів, зовсім зникне,
Захоче знов, мандрувати,
Ще погуляє й прилине.
Дружбу міцну, цю назавжди
Вже об’єднали, вмить сили
Так, як у річки, береги,
Вони разо́́м, то ж щасливі.
2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2018
автор: Ніна Незламна