Поема
Святій Тройці присвячується
1
«тут був — украдений щастям»
А!:
як це?
що світ під гіркою водою…
я на пухнастім лелі —
у серці, що під Звіздою:
на острівкові
ранковім
прекраснім —
я на острівкові щастя!
розпочинкові щастя основи
никнуть — …
є запах у слові
я на пухнастім лелі! —
в щасті! — о під Звіздою!
на глибокім й високім — і
яснім
з ним
я — на острівкові щастя!
Як це??
що ходять як за бідою
я умитий
омитий водою новою!
може острів — всю Землю
украсти??
дай же, Боже, всім пити і ясти
розчиняюсь —
розвиваюсь Звіздою, Красою!
прямо розчиняюсь Любов’ю…
2
зараз — всі далі й підуть
те що не треба покрасти…
я — «той, що жив — украдений щастям»!
краще кажеш — Любов’ю
ліпші вічності дні — світанкові…
як це?
чисті сльози від клякси…
ще не випали ми із любові
як це?
чистий запах акацій…
але ми — у відмові...
(ви уявляєте — я у відмові?
і цілий світ?
світ любові — в відмові??)
клацай клацай
клацай,
звіре,
ще ми всі світанкові — є!
ліпше було б чинам, президентам,
міністрам
аби їх положили, продубили
і ногами по них походили —
істинно, істинно, —
аніж в ранньому щасті
їх не полюбили…
«Правильно», — сказали б…
і поблагодарили б
я їм відкриваю — гітлерів, міллерів,
недолюблено-югендів… —
«той, що для усіх жив —украдений щастям!..»
Як це?
а закохані??
всі мов під водою ходять…
що ви ллєте?
куди бродите?..
булькаєте?..
а крила — брови??
ми мов на острівкові!..
в серці — чудо —
розмова!!
«??що ви нечисте городите?
що це робите?..»
нічого не хочеться робити
любити!
і слухати
очі в очі дивитись!!!
«Боже, коли старі
вже перестануть бродити?»
(…і ногами по них походили, —
істинно! — в юності кого
не полюбили…
і — поблагодарили б…)
— Ти,
щасливий, ти не далеко від правди…
(…радив би вам… та що тут
порадиш?)
3
О, острів-краса
Краса щастя…
світ обмацується: звідки вискочила?
така справа — остатись
любов’ю…
тут не бути присутнім
а — б у т и
й володіти тут так —
як не володіти
жити й сильно жити — так
як не жити
така справа! — остатись любов’ю
зажиток — такий є —
любити
не бути присутнім —
а — бути
любов що літає — закон
між високими
літають в ній
просто і вліт
і люблять найгрубших
на відстаніз їхніми соками
а ви — як люблю я весь світ?
хоч би світ й перестав —
любов не преста
відображувати —
Христа…
і світ обмацується: знов! звідки
вискочила?
та любов — то найвища краса!
любить всіх як проста —
божевільна
любов є Христа!
є любові Краса!
острів — обійме всю Землю?
Вік живи… трапляють у мене не часто:
я — «той, що украдений щастям»
4
мене перекидали
з острова — на острів…
з острова — на острів... щастя!
бігали нещасні…
змалювали кров —
в тому й мають частку
Далі:
від землі — на небо!
і розумкували академіки
прибились у Першій темі*
я щасливий — шалено!
і служив Цариці-Пані
коханій-прекоханій!
а пів-островам — догани:
недостатньо відвертаєте
до Еросу Бога!
а святі…
святі в вірі! – птахи в небі
радість в повітрі!!
теж… «нормально»…
нічого
ми не стали скаженими
я є в щасті шаленім
Павла — то більше топили
жах! —
до мерців прикладали
Павло волочив —
в Єрусалим гроші!
Дяки не було —
та притянуть не перешкоджали!..
я конем був у Цариці-Пані
щастям мене виїжджали!
його — до мерців прикладали
всовували анатеми!
десь з моря
з дна
прибили
до Першої теми!
Мене свої не добили!
(як я люблю Христа! —
Один Він виручав.)
Павла били
так він по-єврейськи кричав!
не співав...
Дорізають було українці —
я їх піснею… істинно
було його осліпило
а я їх, материкових, заматерілих, —
піснею…
Павла не бачили?
То по чинах ногами
походили б, — істинно —
«Спасибі», — вони сказали б…
їх колись — не любили…
надоумили б…
І розслаблених пхали — щоб тінь
хоч упала
на цих паралітиків! — од Петра!!
Апостоли — вони залізні
Нове! — Пора!
а я — піснею...
любити тут радити…
як Орфей — піснею —
незримії грати...
— Ти,
щасливий, ти не далеко од правди...
кому з розумних?
любити —
аби порівняли шлях і ноги —
порадиш?
треба радитись…
українці звісно ж:
укради мене,
розчаруй аж до Тройці — піснею…
ваші дружини це
«просічуть» просто
раджу —
ліпше до коханих дружин
вам відноситись…
«той, що жив для всіх — украдений щастям»
я є той
все одно — підуть
не те що треба покрасти?
Як це?
що ходять як за бідою
я умитий
омитий новою водою!
може островом — Землю
у пісню украсти?
дай же, Боже, Ти
всім пити і ясти
розчиняюсь —
й розвиваюсь
Звіздою, Красою!!
не спинюсь чари пекла зняти
розчиняюсь святою Любов’ю...
всі підуть —
те що не треба покрасти?
«тут був я — украдений щастям»
Серце бачить
серцю чи треба люстерце?
я спрагою до Божої Матері
не відкиньтеся й не відкиньте
Східній із Західною єднатись:
бо
все що в мені є — це Єдина Церква!!!
20.07.2015
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774511
Рубрика: Поема
дата надходження 01.02.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович