Котрий день немилосердна спека
Випиває із землі всю воду.
Сумно голову схилив лелека,
Бо не в змозі відшукати броду.
Сохнуть на очах рідкі покоси -
Тут поживу і не слід шукати.
Ноги на піску печуться босі,
Мабуть треба волю крилам дати.
Вигоріли трави, в'януть квіти,
Все навкруг вимолює водицю.
У гнізді сидять голодні діти -
Це найважливіший клопіт птиці.
Сонце сіло в хмару в тихий вечір.
Ніч пройшла у довгожданій зливі.
Накриває крилами свою малечу
Мокрий птах, стурбовано - щасливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774523
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 01.02.2018
автор: Коток Оксана