Тужливий день сплакнув дощами,
Забився вітер у кутку.
Сьогодні, мамо, Ви не з нами,
Ледь, ледь я стримую сльозу.
Не чую Ваші, мамо, співи,
Не бачу посмішку ясну.
Смакую мамині лиш сливи
Й дитинства згадую весну.
Які були ми всі щасливі,
Раділи сонцю й небесам.
На жаль пройшлися сірі зливи,
Стою зажурений я сам.
Ось дві могили: мама й тато…
Де були Ви, тепер – хрести.
У Вашій хаті нема свята,
Нема з дитинства і весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774524
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.02.2018
автор: Східний