Для чого народилися на свiт,
Мета життя нам невiдома,
Для щастя й радостi, чи горя й бiд,
Щоб мандрувать, чи бути вдома.
Невже для того щоби їсти й пить,
Своїх нащадкiв народити,
Та все життя навчатися й робить,
По смертi повнiстю зотлiти.
Для чого розум нам у головi,
Для чого пiзнаємо й мрiєм,
Невже сказати щоби се ля вi
Та пам`ятати все, що вмiєм.
Для чогось задаєм питання цi,
Шукаєм вiдповiдь свiдомо,
То, певно, ми в цiм свiтi не слiпцi
Й не хочемо сидiти вдома.
Ми може перший розуму посiв,
Й нам розгадать закони свiту,
Щоб людський розум панувати вмiв,
Й свiтами мандрував до вiку.
09.03.2000
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774528
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.02.2018
автор: Георгій Федорович