Супроти всього — треба просто жити.
Так твердо кажуть небо, сни, зірки
І навіть смуток, що сльозами вмитий
І зазвичай такий неговіркий.
І як не дивно, саме голос смутку
Вколисує зневіру й темноту,
Що не кричать вже — засинають хутко,
Почути встигни зірку — саме ту...
Прозорий смуток. Він сльозами вмитий,
Як небо чистий і неговіркий.
Ця чистота лиш в тиші здатна жити —
Це там, де можна слухати зірки.
31.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2018
автор: Анна Качан