Посварилися сусіди, хтось когось образив,
І один із них про помсту подумав відразу:
Викопаю я сусіду яму біля двору,
Щоб упав він в неї вранці, бісова потвора.
Так і сталось. Серед ночі, мороком покритий,
Під ворота до сусіда прийшов яму рити...
Він копає і в уяві картини малює,
Як сусід вже пада в неї, який біль відчує...
Може впаде його жінка... Або хоч корова...
І радіє він, що помста буде пречудова.
Так копав він у задумі й викопав (О. Боже!)
Таку яму глибочезну - вилізти не може...
Може хтось для себе, люди, істину відкриє:
В яму першим попадає той, хто її риє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774600
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2018
автор: Любов Вакуленко