Тисячоліття не пройшли безслідно:
Хто Лемуїл – не знаємо непевне.
Та його матері коротку настанову
Кожен розумний візьме за основу.
«Не для царів вино, не для князів – сікера.
Для беззаконня відкривають двері
Напої ці. Безумство править суд.
А постраждає поневільний люд.
Сікеру дайте тим, які вже гинуть,
Вино – нещасним, в кого душі стигнуть –
Нехай забудуть бідність і печалі,
Страждання, що життя їх увінчали»
І, завжди, як беру до рук бокал,
Оцінюю себе. Я – цар, васал?
Сьогодні – цар, а вчора лише свита.
Завтра, раба, нещастями побита?
***
Якщо печаль на обрії нависне,
Зміню свій настрій якістю білизни.
Затратно, та зросте самооцінка.
Це смішно, а спрацьовує… для жінки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774679
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: Пісаренчиха