Приречені. Ну що ж пробачте...
Моя пані, що не вберіг оце "удвох"
Звичайно стане легше, Ви поплачте,
Що я не лицар із старих епох...
Що я поранений очима в серце,
Не зміг підвестися і дати бій
В розв'язці драм, кохання ґерцю
Хотів уберегти Ваш супокій...
Бо світ змінився і поржавіли мечі,
Які трикутник Піфагора розбивали,
Ви сум свій понесете на плечі...
Я дотик рук, що ніжно обвивали...
А ще надії краплю понесу,
Що в щасті пройдуть Ваші дні і ночі
Я загублюсь на стрічках епосу,
Аби лишень блистіли Ваші очі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2018
автор: Сергій Лісовий