Я не здаюсь, куди б дорога не вела.
Я не стоятиму самотня і сумна.
Я буду йти і усміхатись у туман.
Для мене шлях це як урок, або обман.
Нема життя без помилок назад.
Вони навчать цінити кожен час.
Вони відкриють всі стежини в забуття.
Ти тільки йди, тебе дорога привела.
У цих доріг ще тисячі стежок.
Одні ведуть твій шлях в водоворот.
Одні все блудять ніби кораблі.
А інші у тумані пролягли.
Вони невідані, куди ведуть не взнать.
Або до щастя, або в смерть вони летять.
Одні у грошах інші у біді.
Куди ідем не знаєм ми самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774703
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: LIV13