Не гримай у мої двері , там давно зачинено.
Й навіть більше скажу, заржа́віли всі замки,
а стіни товсті й високі , що на друзки . . .
їх ніхто не розіб*є. То ж давай ми війну припинимо.
Не думай про мене погано, святих нема.
Тіні потрібні нам тільки,щоб бачити світло,
а мова про те, де краща бува сторона, . .
насправді вже всіх втомила і остогидло.
Ми гордість ділимо порівну, не секрет,
Хоч кожного з нас частенько вона топила.
Здається твоя любов знов втратила крила,
" не вічне ніщо " - як мовив колись поет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2018
автор: Божена Гетьманчук