Гомін, гомін по діброві.

 Гомін,    гомін    по    діброві.

Гомін,    гомін    по    діброві,
Журавлі    курличуть.
Молодого    козаченька,
До    походу    кличут

Виряджала    стара    мати,
Сина    у    дорогу.
Щоб    не    прийшли    воріженьки,
До    її    порогу.

Все    що    мала,    то    й    поклала,
Йому    у    торбину.
І    з    сльозами    наказала:ові
"Борони    Вкраїну!"

Та    й    просила    Матір    Божу,
Сина    врятувати.
Буде    вона    біля    нього,
Віка    доживати.

Хай    синок    з    війни    вертає,
Живий    і    здоровий.
Він    у    неї    молоденький,
Гарний,    чорнобровий.

Приведе    тоді    невістку,
До    своєї    хати.
Будуть    жити    і    радіти,
Добра    наживати.

Так    і    думала,    й    гадала,
Собі    стара    мати.
І    не    знала    як    їй    довго,
Синочка    чекати.

Пройшло    літо,    уже    й    друге,
А    сина    немає.
Біля    хати,    стара    мати,
Його    виглядає.

Болить    серце,    тисне    туга,
За    свою    дитину.
"Де    ж    ти,    де    ти    забарився,
Ріднесенький    сину?

Мала    б    крила,    полетіла,
По    світу    шукати"  -
Тихо    плаче    й    примовляє,
Одна,    стара    мати.

Гомін,    гомін    по    діброві…

           08:25.16.09.2017.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774847
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 03.02.2018
автор: Михайло Онищенко