О, Боже, душа моя жива,
Вона бринить і повниться любов'ю,
До Тебе рідний наш слуга, звертаюсь,
Для українців дай миру і спокою.
Якою сліпою я колись була,
Не бачила, куди іду,
У темряві довго блукала,
Та Бог сказав:"Я тебе люблю..."
Невже мене ще любить хтось?
О, Боже, що я чую.
І я тобі потрібна ще,
Ти зачекай, уже іду я.
Спасибі, Боже, що вберіг
І погукав до Себе.
Тепер з тобою я повік,
Життя не мислю вже без Тебе.
Тобі служити хочу я,
Прославлять Твоє святе ім'я,
Пробуджувати сплячі душі,
Не піддаватись більш спокусі.
Щоб і вони тебе пізнали,
Гріх тяжкий із душі зняли
І вічне царство віднайшли,
По - іншому, щоб жити стали.
Ти пробуди моє село,
Так як мене ти пробудив,
Створи тут церкву ти Свою
З людей святих...
07.01. 2001 ріќ́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775019
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: Марія Романюк.