Їжачок - невидимка

Вбіг  захеканий  Вадимко  
В  дідусевую  хатинку
І  кричить  :  -  Там  невидимка  
У  садку  в  траві  сидить.
Ми  з  Віталиком  гуляли,  
А  вона  нас  налякала,
Ще  й,  напевно,  доганяла...    
Двері  в  хату  зачиніть!..
...  Пішли  в  сад  шукать  примару.  
Ось  машинка,  щітка,  фара,
Рваний  м'яч,  сандалів  пара...  
Поруч  листя  шарудить.
Враз  Вадим  став  за  бабусю,  
А  дідусь  лише  всміхнувся,
Тихо  до  землі  нагнувся  
Й  пальцем  до  себе  манить  :
-    Підійди,  дивись,  Вадимку!  
Це  -    їжак,  не  невидимка!  
Змайстрував  собі  хатинку  -  
Буде  тут  він  зимувать.
Хоч  малий,  та  він  корисний.  
Не  образь  його  навмисно!
Восени,  як  сонце  блисне,  
Сад  наш  буде  захищать.                

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775059
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 04.02.2018
автор: Коток Оксана