Ворона Кар знайшла панчоху,
Вмить роздивлялася потроху,
Думки блудили, ну що робить?
Тож не наважусь одну носить?
І хто додумався зимою,
Пожартувать оце зі мною?
Якби-то дві, тоді б зігрілась,
Раптово з вороном зустрілась.
В тебе ж здається, була сім`я,
Тобі мій друже, дарую я,
Мені, ти що? Це не згодиться!
Та ти ж старий, то ж знадобиться.
Візьми, постелиш у гніздечку,
Як ні, дружині на сорочку,
Мені ж це соромно одягти,
Я ж маю гідність поберегти.
***
Секон- хенд тепер є і у нас,
Шле Європа (золотий) запас,
Їм у тому - соромно ходить,
А нам, злидням, якось треба жить.
03.02.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2018
автор: Ніна Незламна