Бурхливий вітер в нічнім небі
Поміж зірок свій шлях проклав.
По місячній стежині лебідь
Летів, парив, до хмар волав.
Він кликав білу лебедицю
Прекрасну подругу свою.
Лісну, болотну підняв птицю
Й Полярну засвітив зорю.
Питав у всіх, де лебедиця,
Чи бачив хто її і де.
Стрічав розгублені лиш лиця
І сяйво місяця бліде.
А біля озера кохана
Вмирала тихо на траві.
Прострелена багріла рана,
Й палали крила у крові.
Піднявся високо він в гору
Й полинув вниз, немов стріла…
У ранішню, туманну пору
Ховала вірність їх імла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2018
автор: Східний