Ти послухай – почуєш, весна починається в серці.
Ще зимові тумани ранкові світанки крадуть,
Тільки бісики грають в очах, у блакитних озерцях,
І за руку весну, як поводир по світу ведуть.
А весна починається в серці. Це точно? Напевне!
І біліють голівки підсніжників серед снігів.
Дай нам Бог, зрозуміти, що ми прожили недаремно,
Хоч виходили іноді наші річки з берегів
Розливались річки, та усе заливали водою,
І звучав у душі нескінченних боїв парафраз.
Засипали сніги ті стежки, що топтались весною,
Та носило по світу нестримних, нескорених нас.
... Тож весна, це вже факт, що вона починається в серці!
Виграють там весняні струмки, буйно ряст розквіта,
Ти послухай себе, і у серці весна озоветься,
Щастя паросток поміж зимових снігів пророста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775097
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: Олена Бокійчук