[b][color="#951dad"]Загубились у покосах молоді літа,
Вплела стрічку у волосся осінь золота.
Десь надія моя в"ється в віршах поміж рим
І природою кладеться на обличчя грим.
І у дзеркалі я бачу вже не ті вуста
А у посмішку закралась долі гіркота.
Покриває мої скроні срібна заметіль,
Ніби й далі йде дорога, а не та вже ціль.
Те, що в дзеркалі я бачу, все не до смаку,
А було ж - коня спиняла на усім скаку
Але падати у відчай не погоджусь я,
По весні ще хочу слухать співи солов"я.
Я покосами густими в далечінь піду.
Може десь там поміж ними молодість знайду.
Ну то й що, усе міняє невблаганній час
Та ще хочу я кохати, як у перший раз...[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: Любов Іванова