Так сонце сяє, казково бродить,
Промінням грає, за обрій ходить…
З неба кидає голубінь чисту,
Землю вкриває світлом барвистим
Мов зазиває,- трішки погратись,
Природним раєм помилуватись,
Вміло складає з промінь східницю
Та так гойдає,- в очах іскриться…
Ще й вітер віє,- блиск розсипає,
Скарбами сіє,- зайців пускає
Отих, як мрія в сонячнім світі,
Життя надія у довголітті…
Природа вміє нести чудове,
Коли ще діє люте зимове,
Земля сивіє від снігопаду,
А скрізь - рясніє весна до ладу!
Серце співає, дарує ласку
Та закликає у справжню казку,
Адже не крає хуга, не свище,
Душа літає, прагне все вище!
Так розпускає, як птахи крила,
Весну вчуває ту ніжну милу,
Бо сніг вже тає,- мабуть, не марно,
Сонце сплітає проміння гарно
02.02.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775237
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.02.2018
автор: Єгорова Олена Михайлівна